1. Ніколи не залишайте дитину вдома саму, хоча б до 10-12 років. Пам’ятайте: може трапитися усе що завгодно, і достатньо тільки однієї фатальної випадковості, щоб потім пам’ятати про неї все життя. Будь-яка квартира містить масу небезпек для дитини. Їх спектр величезний: від мимоволі включеного газу або випадкової пожежі, що сталася в результаті короткого замкнення електропроводки, — до цілеспрямованого вторгнення чужої людини. Усе це може спричинити непоборні наслідки.

2. Ніколи не випускайте дитину саму на вулицю після 21 години, хоча б до 10-12 років, навіть улітку. Не залишайте дитину саму біля входу в магазин, у аптеку, відділення зв’язку, у дворі, навіть біля власного під’їзду. Також на дачі дитина ніколи не повинна сама гуляти за межами вашої ділянки. І тут може трапитися всяке, достатньо тільки однієї фатальної випадковості.

3. Наполягайте на тому, щоб ваша дитина на все життя чітко засвоїла: треба з підозрою ставитися до чужих людей. Увесь світ для дитини повинен жорстко ділитися на «своїх» і «чужих». Чужому не можна відкривати двері. З чужим нема про що розмовляти в дворі. Від чужого на вулиці не можна приймати подарунки. Із чужим не можна нікуди йти, сідати в автомобіль, виїжджати на автобусі і т. і. Із чужими людьми ніколи не можна сідати в один ліфт.

4. Виховуйте в дітей спостережливість. Повірте, вона буде корисна як для них, так і для вас. Дитина повинна вміти уважно дивитися на всі боки й помічати все, що відбувається навколо. Діти часто помічають те, що ми, дорослі, пропускаємо «поза очима». Навчіть дитину не просто спостерігати, а ще йрозповідати вам про все, що вона помітила незвичайного у дворі, на вулиці, навкруги, на дачі. Не виключено, що її дитячі спостереження приведуть вас до серйозних висновків.

5. Дитина повинна знати: усе, необхідне для неї, вона одержує від вас – батьків. У крайньому випадку, від когось, але у вашій присутності і, обов’язково, за вашим схваленням. Значить, нічого не можна підбирати на вулиці — ні яскравої іграшки, ні гарного папірця. Значить, ніколи й нічого не можна брати в незнайомих людей — ні морозива, ні тістечка, ні напоїв, ні цигарки, ні шприца.

6. Дитина не повинна приносити в будинок нічого з того, що вона все-таки може знайти у дворі або на дачі. Ні кинутої кимось іграшки, ні забутої авторучки, ні яскравої бляшанки, ні симпатичної пляшки, ні знайденої на лавці книги, ні викинутого кимось конверта з рідкісною маркою, ні бездомного собаки, ні приблудної кішки. Усе це може бути джерелом реальної або потенційної небезпеки.

7. Ніякі дитячі сльози ніколи не повинні стати мотивом для того, щоб ви послабили пильність. Ваше слово завжди повинно значити саме «ні», а не «мабуть». Дитина повинна твердо знати й розуміти слова «можна» і «не можна». Усе, що ви визнаєте припустимим для дитини (нова іграшка, собака, кішка), повинне пройти через ваші руки, бути перевірено вами й відповідним чином оброблено.

8. Навчіть дитину не розповідати «першому зустрічному» про ваш сімейний статок, місце роботи й посади батьків.

10 правил для батьків

1. Батьки учнів часто далекі від педагогіки, а тому класний керівник має налагоджувати стосунки з ними на основі систематичних спостережень та організації педагогічного всеобучу для них.
2. Аналізуючи свою роботу з батьками, згадайте, чи продумуєте ви роботу з ними, наскільки ваші зустрічі, бесіди корисні для них. Чи проводите вина початку навчального року батьківські збори з порядком денним «Як батьки мають допомагати у навчанні?». Який зміст  вивикладаєте у свої поради? Чи викликає у батьків ваших вихованців бажанняз вертатися до вас за порадами і приходити на батьківськізбори?
3. При підготовці батьківських зборів заздалегідь слід продумати порядок денний, зміст інформації і настанов, з якими виступите перед батьками. Економте свій час і час батьків.
4. Перш ніж розпочати батьківські збори чи бесіду, намагайтесь добрими жартами створити атмосферу доброїдовіри.
5. Не намагайтесь виправдати себе, учителів, школу, критикуючи учнів і їхніхбатьків. Пошук розумних заходів впливу і ваша доброзичливість допоможуть вам знайти спільну мову з батьками і позитивно вплинути на навчання та виховання їхніх дітей.
6. Зв`язокіз батьками учнів має бути постійним, а не від випадку до випадку і не тільки тоді, коли в класі трапилася надзвичайна подія.
7. Перш ніж звернутися до впливу батьків, з`ясуйте, наскільки і в чому вони авторитетні для учня, що самі учні знають про своїх батьків і як ставляться до них.
8. Запрошуючи батьків до школи, повідомте їм причину виклику, це позбавить їх від зайвих хвилювань і дозволить підготуватися до бесіди з вами.
9. Частіше запрошуйте батьків для того, щоб похвалити учня, це дає хороший виховний ефект. Нехай запрошення до школи не викликає в батьків думку: «Що вінзнову накоїв?»
10. Інколи бесіду з батьками доцільно вести в присутності учня